Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Усе витримали й перемогли.
Перемогли тому, що відстоювали право на щастя, право на життя.
Скільки ж їх, могил,
Залишених нацистом
Без ліку, без імен
У полі чистім?
Ми пам’ятаємо найбільші – такі, як Бабин Яр і Уманська Яма.
Вони ішли і йшли під кулі перші,
Бо просто зневажали смерть,
І свято вірили, що, вмерши,
Здолати зможуть вражу твердь.
За Україну у боях вмирали
Однаково – дорослі і малі.
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.
Біда і горе знов прийдуть,
Якщо про них забути.
Тому не забуваймо ми про це,
Щоб час назад не повернути.
Живімо в мирі й злагоді –
Життя таке прекрасне!
І будьмо вдячні завжди тим,
Хто дав нам таке щастя!
|